125 років від дня народження головного видавця Галичини Івана Тиктора

125 років від дня народження головного видавця Галичини Івана Тиктора

В умовах бездержавності Іван Тиктор поширював українську книжку,
а своїми виданнями доводив українцям з різних регіонів, що вони – одна нація.

Видавець, завдяки якому тисячі українців мали можливість читати рідною мовою, народився 6 липня 1896 року у селі Красне Буського району.  Коли хлопчику виповнився один рік, мати вирішила поворожити – поклала перед Іанком різні предмети, з яких малий обрав грошову купюру та молитовник. Виросте священик, – вирішили батьки, однак, не здогадалися, що молитовник міг означати книговидання, – розповіла родинний переказ онука Іванової сестри, Ольга Падковська.

Сім’я його була порівняно заможною, що дозволило Івану отримати добру освіту у гімназіях Львова та Рогатина.

Свою першу справу Іван Тиктор організував після того, як закінчив торговельні курси при “Просвіті”. У Красному він разом з молоддю відремонтував занедбане приміщення старої церковної крамниці, де розмістив кооператив, кредитну спілку, кравецькі курси, спортивно-руханкове товариство.

Тоді ж Іван їздив до Львова, де навчався на правничому факультеті Українського таємного університету. Для студентів він створив дешеву їдальню, з прибутків якої оплачував деяким з них навчання.

Відтак він студіював торговельні науки у Тайному українському університеті та вступив до Львівського університету Яна Казимира.

Учасник Першої світової та польсько-української (1918-1919) та російсько-української (1919–1920) воєн, доброволець легіону Українських Січових Стрільців, де служив у чині підхорунжого. Згодом був чотарем УГА і вступив до підпільної Української Військової Організації.

Однак в історію Іван Тиктор увійшов більше як видавець і просвітитель. До 1939 року він був власником найбільшого на той час львівського українського концерну Галичини «Українська преса». Завдяки діяльності підприємства українська книжка та преса отримали масове поширення на західноукраїнських землях. Найпопулярніші на той час українські видання – «Новий час», «Наш прапор», «Народна справа», «Комар» – були засновані саме ним. При цьому Іван Тиктор був свято переконаний, що видавнича діяльність – це не благодійництво, вона мусить окуповуватися.

Після приходу радянської влади у 1939 році його підприємства фактично знищили й Тиктор змушений був емігрувати до Кракова, де очолив релігійне видавництво «Нове життя». Після тимчасової реокупації Західної України німцями в 1941-1943 роках очолював видавництво «Волинь» у Рівному, де також працював Улас Самчук.

З 1948 року Тиктор жив у канадському Вінніпезі, де заснував «Клюб приятелів української книжки», і перевидав свої кращі довоєнні видання та видавав нові художні твори.

Помер 26 серпня 1982 року в Оттаві.

У 1993 році Орловську вулицю у Львові було перейменовано на честь Івана Тиктора – людини, котра довела, що навіть у несприятливих умовах українська преса та українська книжка можуть комерційно привабливими.

Comments

comments

Залишити коментар

Архів пошуку

Пошук за датою
Пошук у категорії
Пошук у Google

Сайт створено by Yarema Yevgen Інформація «Буського радіо» є інтелектуальною власністю «Редакції Буського районного радіомовлення» За повного чи часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «Буського радіо» гіперпосилання на сайт «Буського радіо» – www.buskeradio.in.ua –є обов'язковим За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець НАША ЕЛЕКТРОННА СКРИНЬКА BUSKERADIO@I.UA.

Top