Відгомін Різдва… З Вірою, Надією, Любов’ю
Відгомін Різдва
З Вірою, Надією, Любов’ю
З перших століть християни здійснювали паломництво – похід віруючих до святих місць на поклоніння.
Паломництво – це духовна праця, спрямована на очищення душі. В IV столітті приклад паломництва показала свята цариця Єлена, побувавши в Єрусалимі. Прекрасне пояснення терміну «паломник» знаходимо в українській мові – «прочанин», що означає «ходити на прощу» – шукати прощення гріхів йдучи з молитвою до святих місць. Проща поєднує стан душі і рух до мети. У щирих намірах людини відбувається духовне вдосконалення, просвіта, молитва, сповідь, причастя, отримання благодаті, поклоніння святому місцю, храму, мощам. До «радянської ери» у нашому районі також були місця велелюдних прощ. Найвідоміше – Милятин, місцевий величний храм Воздвиження Чесного Хреста, чудодійний образ Ісуса Христа Милятинського Цей образ мав надзвичайну силу. Збереглося до тисячі записів про сцілення.
Сьогодні багато наших земляків здійснюють далекі паломництва. Але християнські місця благодаті є і не так далеко від нашого Буська.
Вашій увазі розповідь про нещодавну духовну мандрівку бужан.
Всі ми кудись біжимо. За чимось женемося. Турбуємося, як накопичити та зберегти якісь матеріальні блага, регулярно підтримувати свою репутацію на високому рівні, займати високу посаду на роботі та становище в суспільстві, про те, як підібрати коло знайомих, щоб потім можна було ними скористатись і багато інших, на перший погляд абсолютно важливих та життєво необхідних речей. Світ нав’язує нам шалений ритм, необхідність конкурентної боротьби між собою та потребу за короткі терміни сприймати та опрацьовувати величезну кількість інформації (часто непотрібної), а ми, нарікаючи на все на світі, приймаємо ці правила і біжимо далі, забуваючи про речі, які є дійсно важливими.
Минулої суботи відбулася подія, яка дала можливість всім охочим християнам Буського району, відвідати найбільшу живу шопку, що розташована в соборі святого Апостола Петра в місті Тернопіль, відновити розтрачені життєві сили, та пригадати собі події, які є дійсно важливими для кожної людини на Землі.
В цю цікаву духовну подорож ми вирушили з Буська разом із отцем Андрієм Баглаєм, настоятелем церкви святого Юрія. Саме він є організатором різних мандрівок до відвідуваних християнських місць і святинь нашого краю. Цього разу подорож із самого початку була визначною не тільки тому, що зібралися до Тернополя і старші люди, і молодь, і школярі, і малеча (цікавій Марії-Розалії лише трішки більше року), а й тому, що ця поїздка об’єднала християн різних конфесій.
Отже, близько 11 години ранку, автобус, у якому не знайшлось жодного вільного місця, вирушив з Буська. Спільна молитва, гарний, не по зимовому піднесений настрій та знайомі краєвиди – ось те, чим супроводжувалась наша подорож. Перша тривала зупинка – в с. Озерна, Зборівського району Тернопільської області. Одне з найбільших сіл Тернопільщини на якому час залишив не один відбиток, але наша увага була прикута до каплички Пресвятої Богородиці, яку важко не помітити, проїжджаючи по трасі. Мармурова скульптура Божої Матері в центрі, засклені ікони в людський зріст та мозаїка Святої Трійці зверху. Навпроти – артезіанське джерело у вигляді чаші позаду якого мозаїка Хрещення Ісуса Христа. Короткий опис того, чого взагалі не варто описувати словами. Того, де варто побувати і побачити на власні очі. Вся ця краса створена на кошти одного чоловіка в пам’ять про свою дочку, яка трагічно загинула… Ще одна можливість для кожного відповісти самому собі на запитання що є першочергове, а що другорядне. За чим дійсно варто бігти, а від чого втікати.
Загалом на дорогу знадобилось трохи більше двох з половиною годин в одну сторону, враховуючи зупинки. І ось перед нами те, для чого ми всі їхали. Посеред житлових багатоповерхівок Тернополя височіє собор святого Апостола Петра, навкруги якого насаджені численні вічнозелені дерева та кущі, які обгороджують алеї та створюють острівець затишку та спокою посеред шумного міста.
Всередині храму те, що перевершило всі наші очікування. Величезна конструкція, яка одномоментно не поміщається ні в об’єктив фотоапарату ні в поле зору людського ока. Конструкція, яка складається з незліченної кількості дрібніших композицій та рухомих елементів, які можна розглядати годинами. В центрі розташовані фігурки Марії, Йосипа та щойно народженого Ісуса в яслах. До них сходяться царі, які вклоняються та підносять дари, десь зверху монах безперестанку дзвонить у дзвін. Ангели змахують крилами, повідомляючи пастушків, які випасають овець про Радісну Новину. Десь тече річка, по якій рухається корабель, макети тварин, які або мирно відпочивають на скелях, чи їдять сіно з своїх годівниць. По 
праву сторону живий куток, де розміщені голуби, фазани, куріпки, сови, під якими ходять дві чорні овечки, які часом ігнорують невисокий парканчик та, перестрибуючи його, бігають просто між прихожанами церкви, над цим всім, на стіні – картина на якій зображене якесь місто на скелях, можливо Віфлеєм, чи Єрусалим… все це та багато-багато іншого створює неповторну святкову атмосферу та дозволяє відчути радість з того, що народився Син Божий, десь далеко, в найвіддаленішому куточку Римської імперії, в печері, серед тварин, без дверей, електроосвітлювачів, обігрівачів, стерильних інструментів та будь-якої людської допомоги… Народився, щоб своїм життям показати приклад всім і кожному. Своєю смертю спасти від смерті нас.
Також ми дізналися, що Шопку тут творять уже двадцять другий рік! І кожного разу щось нове додається. У цій особливій атмосфері ми стали учасниками Служби Божої, яку відправив отець Андрій разом із нашим дяком Іваном Кащаком, монахи сповідали усіх бажаючих. До богослуження долучилися і присутні на той час відвідувачі церкви.
Різдвяна подорож завершилась. Відчуття таїни і торжества залишилося з нами!
Юрій Симулик, лікар, бущанин та
Марія Заверуха, жителька міста Буська
учасники подорожі
Фото та відео учасників паломництва та tv4.te.ua.
Comments