9 вересня – річниця смерті останнього головнокомандувача ОУН УПА, генерал- хорунжого Василя Кука
9 вересня – річниця смерті останнього головнокомандувача ОУН УПА, генерал- хорунжого Василя Кука
Василь Кук – наш видатний земляк, Почесний громадянин Буського району був похований 11 вересня 2007 року в своєму рідному селищі Красне. Сьогодні 13-та річниця від дня смерті Василя Кука…
Довідково. Василь Кук (псевдо – Леміш, Юрко, Медвідь, полковник Коваль) народився 11 січня 1913 року в селищі Красне Львівської області. З 1929 року – член Української Військової Організації. З 1933 року, навчаючись на юридичному факультеті Люблінського університету, стає зв’язковим Крайової екзекутиви. З 1933 по 1936 рік Кук відбуває перший арешт, а потім у’вязнення. З травня 1937 року перейшов на нелегальне становище. 30 червня 1941 року він брав участь у проголошенні Акта про відродження Української держави у Львові, очолив спеціальну похідну групу, що мала завдання здійснити таку ж акцію в Києві. Був заарештований гітлерівцями під Києвом. Потім Кук утік, продовжив підпільну роботу, очоливши в Дніпропетровську Провід ОУН.
Кук уперше впровадив у практику ОУН випуск листівок російською мовою. Архівні документи свідчать про те, що йому вдалося втягнути в підпілля представників етнічно неукраїнського російськомовного населення.
Кук відстоював реформування ідеології ОУН від “донцовської” правої до ліволіберальної. У виданій у 1950 році за його керівництва підпільній брошурі “Хто такі бандерівці й чого вони хочуть?” простежувалися навіть соціал-демократичні ідеї.
З 1944 року Кук повертається до Галичини, стає одним із найближчих соратників Романа Шухевича, згодом його заступником. Після смерті останнього в березні 1950 року перебирає на себе обов’язки керівника УПА.
Захоплений у полон 1954 року, Кук 6 років знаходився в ув’язненні, звідки був звільнений у часи хрущовської “відлиги”. З 1960 року працював у Центральному державному історичному архіві в Києві, в Інституті історії АН УРСР. Після написання праці “Марксизм-ленінізм про українське національне питання” був звільнений з роботи із забороною працювати в школах і наукових установах.
Після проголошення незалежності України він очолив науковий напрямок роботи Братерства УПА й уже не приймав активної участі в політичному житті країни. Проте, до кінця свого життя продовжував брати участь у громадському житті України.
Comments