Instagram-блог бущанки Юлії Сливки, що перетворився на книжку – впевнено крокує Україною!
Чуєш, коли приїдеш додому? Instagram-блог, що перетворився на книжку
Нещодавно популярна львівська блогерка та наша землячка з селища Красне Юлія Сливка презентувала першу в Україні інстаграм-книгу, що складається із її дописів у соцмережі. Про зародження мережевої літератури в Україні, ідею своєї книги та еру блогінгу вона розповіла в інтерв’ю для наших колег з IA Syla.news.
А цікаве інтерв’ю з Юлією Сливкою, ви незабаром почуєте на Буському Радіо 87.5FM
Розкажіть про вашу інстаграм-книгу. Як у вас зародилась ідея її створити? Моя інста-книга називається “#Чуєш, коли приїдеш додому?”, і це збірка коротких історій, які належать до мережевої літератури, тобто до літератури, яка народилась у мережі, і, зокрема в соціальній мережі Instagram. Вона є доволі суперечливою, можливо навіть трішки дивно, що література виникла в такій контроверсійній мережі, яку всі звикли асоціювати із фото їжі або навіть чимось гіршим (сміється, – ред.). Але з іншого боку це природно, адже зараз настала ера блогінгу, що позначилась і на літературі. 
Мережева література в Україні насправді зараз не в розквіті, можна сказати, що вона лише зароджується, але закордоном вже навіть є Букерівська премія за найкращу книжку-блог. В Україні все лише починається, це лише перші прецеденти. “#Чуєш, коли приїдеш додому?”, якщо говорити про Instagram, то це перша інстаграм-книга в Україні, але не перша книга мережевої літератури, бо в Україні вже є близько восьми, за моїми підрахунками, книг із різних соціальних мереж або сайтів, де також під ніками люди публікують свої історії чи тексти, а потім їх видають.
Звідки ви черпаєте історії для своєї книги? Спочатку я писала короткі історії у своєму блозі, однак потім вони перестали поміщатись у той простір, який мені дає Instagram, тому довелося їх ділити на частини, і вже потім виникали історії, що містили і п’ять, і сім частин… Головні герої розповідей – ваше оточення? У них розповідається про ваших друзів та родичів? Так, смак у тому, що це книга з невигаданим світом, і ці персонажі невипадкові і дуже навіть реальні. Фактично, вони із мого життя. Як вони ставляться до того, що ви зробили їх головними героями своїх оповідань? Вони радіють. Їм цікаво спостерігати за тим, як збільшується аудиторія. Я зізнаюсь, що спершу навіть мої батьки дуже несерйозно ставились до того, що я роблю в інтернеті, бо збоку це виглядає справді якось непереконливо. Але коли вони зрозуміли, що з цього народжується книга, яка має певну вагу, то всі почали мене підтримувати. Хоча спочатку мене підтримували лише мої головні герої цих історій – мої баба і дідо.
Ви готуєтеся стати мамою. Чи плануєте ввести нового героя у свої розповіді? Так! Я навіть, можливо, відкрию завісу та заінтригую тим, що почну писати нову книгу, але саме першою книгою “#Чуєш, коли приїдеш додому?” я хочу закрити гештальт, в якому поки що немає жодної історії про мій особливий стан. Це буде
окрема книга, що стане новою ерою. Я почну над нею працювати після того, як спрезентую першу книгу в різних містах України. До речі, в Instagram вже народився новий хештег, з новими історіями #при_надії_нова_ера.
В яких містах ви плануєте презентувати “Чуєш, коли приїдеш додому?”? Ми плануємо тур шістьма містами України. Минулого тижня ми вже презентували її у Львові, тоді Київ, потім наступного тижня буде Рівне, Івано-Франківськ, Тернопіль і Хмельницький. Як пройшла перша презентація у Львові? Презентація відбулася в неділю в Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім Р.Іваничука. Це може звучати зухвало, але це був аншлаг. Було близько 400-500 людей і довелось відкривати дві сусідні зали. У мене навіть закінчилась паста у ручці, коли я підписувала примірники, бо 300 примірників мені вдалось підписати, але людям довелось чекати для цього у черзі! Я не знаю, чому ці історії настільки популярні, але читачі кажуть, що вони в них впізнають себе та своїх рідних, бо їх легко читати, адже там прості сюжети, знайомі кожному. Там зібрались майже буденні речі, наприклад історії про те, як баба Богдана пере тюль на Великдень, і з цих історій кожний впізнає свою свою бабу, яка жива або якої вже немає. Тому ці історії викликають емоції і це – найголовніше.
Джерело: https://syla.news
Comments