Одкровення бужан. Іван Гаврилюк про російську мову у Києві: До цього морального концтабору звикнути не можу
Одкровення бужан. Іван Гаврилюк про російську мову у Києві: До цього
морального концтабору звикнути не можу
Відомий кіноактор Іван Гаврилюк, якому 25 вересня виповниться 69 років, про своє життя у Києві написав таке: «Найбільший страх у столиці України – російська мова на кожному кроці. Я мав розмови з політв’язнями, які просиділи 20–30 років. Вони казали: «Іване, до концтабору звикаєш». До цього морального концтабору я звикнути не можу…».
Ці слова Івана Гаврилюка минулорічної давнини поширив у Фейсбуці журналіст Михайло Маслій, зазначивши: «Минув рік… Бодай щось змінилося?! Так, змінилося – стало ще гірше!!!».
Відомий кіноактор Іван Гаврилюк, якому 25 вересня виповниться 69 років, про своє життя у Києві написав таке: «Найбільший страх у столиці України – російська мова на кожному кроці. Я мав розмови з політв’язнями, які просиділи 20–30 років. Вони казали: «Іване, до концтабору звикаєш». До цього морального концтабору я звикнути не можу…».
Ці слова Івана Гаврилюка минулорічної давнини поширив у Фейсбуці журналіст Михайло Маслій, зазначивши: «Минув рік… Бодай щось змінилося?! Так, змінилося – стало ще гірше!!!».
Немає такого дня, щоб я у Києві з приводу своєї західноукраїнської мови не відчув ворожого чи негативного ставлення. На кіностудії імені Довженка колись мене не затверджували на ролі через моє «антісавєтскоє ліцо».
Я себе відчуваю одним із найкращих представників української національної меншості у місті Києві. Є такий хороший старий анекдот. Іде бабця з онуком біля пам’ятника Богданові Хмельницькому. Внук запитує: «Бабушка, скажи, пажалуйста, а што ето за дядя на лошаді?» – «Панімаєш, внучєк, здєсь кагда–то жилі украінци, ето бил іх вождь». Ось так мені живеться…»
Comments