“Шевченкова верба” від районної асоціації ветеранів АТО
“Шевченкова верба” від районної асоціації ветеранів АТО
Активні учасники Революції Гідності, учасники АТО Роман Фурда, Володимир Скіра, волонтери Надбужжя Петро Цьох, Володимир Олійник та Роман Гаєвський передали саджанці Шевченкової верби п’ятьом школам Буського району, Народному дому м.Буськ і Новомилятинському дитячому будинку “Добре серце”. Гілочки цієї верби подарували учасникам Майдану працівники бібліотеки ім. Анни Ахматової м.Київ 19 лютого .
10 березня вшановуючи світлу пам’ять Великого Кобзаря, воїни АТО відвідали учнів Буських шкіл №1, №2, Буської гімназії ім.Євгена Петрушевича, Красненської №1 та Полоницької шкіл з благодійною акцією «Шевченкова верба-від воїнів АТО».
Про вербу, скромну нашу вербу, написано чимало. З особливою увагою і шаною 
опоетизував разом з калиною і тополею вербу Тарас Шевченко , яка стала своєрідним символом:
«А калина з ялиною та гнучкою лозою,
Мов дівчаточка, із гаю,
Виходжаючи, співають».
І вже в наш час, в час війни , воїни АТО часто згадують відомі слова Василя Симоненка, що стали улюбленою піснею, також 
присвячені їй, лозі:
«І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.»
Учні та вчителі шкіл дякують воїнам АТО за спільно проведену акцію.
Нехай верба – символ України, посаджена на території закладів освіти, красується і тішить усіх 
своєю вродою. А добра справа – примножується на віки.
Хай зелене гілля Шевченкової верби дарує затишок, спокій, мир та злагоду нам усім та нашій Україні!
З історії акції “Тарасова верба”
Історія “Тарасової верби” прийшла до нас з тих пір, коли під час заслання на Кос-Аралі у 1850 році Тарас Шевченко знайшов на дорозі гілочку верби, посадив її – і незабаром виросло дерево, у затінку якого він любив 
відпочивати. Навіть для самого Кобзаря тоді було дивом, що у пустелі широко розкинуло віти вологолюбне дерево, яке потім назвали «Тарасовою вербою» і вона давала нові пагони упродовж 150 років, У 1963 році напередодні 150-річного Шевченкового ювілею з Казахстану було привезено декілька гілочок верби, які було висаджено в Києві біля Спілки письменників та у Голосіївському будинку поета і академіка Максима Рильського. Після чого гілочки з неї почали розвозити усім світом, і скрізь вони прийнялися і виросли верби. З початку акції, пагінці Тарасової верби були висаджені у 18 країнах світу.
Таким чином була започаткували ще одна акція єднання українців у дні пам’яті національного символа України – Тараса Григоровича Шевченка, що особливо актуально і важливо в ці дні, коли нас вкотре намагаються роз’єднати та знищити як націю.
Comments