Зустріч з героїчною медсестрою Майдану Марією Матвіїв відбулась у Красненській школі №2

Зустріч з героїчною медсестрою Майдану Марією Матвіїв відбулась у Красненській школі №2

Відома в усьому світі надбужанська медсестра-волонтер, яка під кулями снайперів рятувала життя бійцям на Майдані, Марія Матвіїв завітала до Красненської школи №2. На зустрічі із школярами та вчителями був також присутній голова Буської районної ради Богдан Глова.

У незвично оформленому залі –  військова каска, бронежилет та щит – це все з Майдану, а поряд відстріляна гільза з гранатомета, яку привезли з АТО волонтери.

Учні декламували вірші про Майдан і майданівців.

Більшість дітей багато чули і знали про Марію Матвіїв -відважну медсестру з Буська,  її фото облетіло весь світ. Героїня, якою вона себе не вважає, була у трагічні лютневі дні 2014-го там, де була більше потрібна, і робила те, що вміла добре робити: рятувати людей,  надавати їм першу медичну допомогу.

Спогади… Рух, біг, допомогти, підтримати, подати води, коли просять, але це вже робила не  вона, а її чоловік Петро. Тоді там, вони були разом, коли розстрілювали мирних людей в центрі України, центрі Європи, таке не вкладалося в голові.  Страху не було, але часом приходила думка, коли мене вб’ють, хто ж виховає мого сина.

Пам’ятаю…В ці дні, хто був на Майдані – висповідалися,  приготувалися до найгіршого. На одній із фотографій я у будівельній касці, навіть не пам’ятаю, як вона опинилася на моїй голові, хто мені її дав, і чи б захистила б  вона від кулі снайпера. Потім втома, падала з ніг, шукала окреме місце, щоб просто впасти, втиснутись між  лежачими і на пару хвилин забутись. І знову в цей час хтось зробив  фотографію.

І ще … я біжу по сходах, падаю навзнак, вдаряюсь головою, хочу встати – і не можу. До мене підбігає французький журналіст, щось говорить французькою, я його розумію, хоч не знаю мови, та відповідаю йому вже українською,  і він теж мене розуміє. На рівні підсвідомості ми розуміємо один одного, ми люди.

Чую тепер такі думки, ну от, що змінилося, для чого ці жертви, долар по 30, тарифи зашкалюють? Так не за долар і ковбасу помирали і боролися, а за свободу,  за гідність, щоб нас не вважали бидлом.

Я люблю свою Україну, вона чудова, квітуча, вона – рай. Раєм вона колись стане, коли ми доведемо свою боротьбу до кінця. Цей Майдан ще не закінчено, він продовжується.

Мій син вже вчиться у військовому коледжі,  я надіюсь, що коли він його закінчить, цієї війни вже не буде.

Зал затамував подих, і коли Гураш Людмила Степанівна, завуч школи, запропонувала поставити запитання, довелося повертатися до реальності.

  • Чи вийшли б Ви на наступний Майдан, коли б він відбувся?
  • Чи вважаєте Ви себе героїнею?
  • Чи тоді було страшно?

Страшно було, бо тільки дурний не боїться, але тебе чекають поранені, їхні очі просять допомоги і ти допомагаєш. У  мене така професія, що я бачила у своєму житті смерті0 та це люди були похилого віку, а на Майдані вбивали молодих, освічених, вчених… за що? Вони хотіли знищити цвіт нації  …

Як швидко пролетів час. Ні, не даремними були жертви, бо так натхненно  читали вірші дівчатка і хлопці в вишиванках, і сльози  на очах у  дорослих – тому свідчення.

Вчитель зарубіжної літератури

 Гулка Марія Степанівна

Comments

comments

Залишити коментар

BannerFans.com BannerFans.com

Останні Статті

Архів пошуку

Пошук за датою
Пошук у категорії
Пошук у Google

Сайт створено by Yarema Yevgen Інформація «Буського радіо» є інтелектуальною власністю «Редакції Буського районного радіомовлення» За повного чи часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «Буського радіо» гіперпосилання на сайт «Буського радіо» – www.buskeradio.in.ua –є обов'язковим За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець НАША ЕЛЕКТРОННА СКРИНЬКА BUSKERADIO@I.UA.

Top